Людмила з трьома дітьми не могла виїхати з села на поламаній машині, але страшні обстріли змусили її шукати рішення

24 лютого ми з чоловіком прокинулась о шостій ранку, тому що родичі почали нам писати і дзвонити, що почалася війна. 26 лютого прийшла повістка чоловіку. 27-го він поїхав, пробув у Донецькій області близько тижня, і його повернули назад: сказали, що поки достатньо сил в армії. Два тижні побув вдома, його знову визвали. Він в Оріхові спочатку був коло місяця, потім його забрали. 

Ми з трьома дітьми були до 8 квітня то вдома в селі, то в Оріхові на квартирі.

Памперсів не вистачало, суміші дитині. Це була критична ситуація, тому що в Оріхові суміш не продавалася, гуманітарну допомогу нам зрідка давали, і це була каша, а дитині потрібна суміш. 

На молоко хотіли її перевести – вона відмовилась. Діти десь місяць не бачили ні солодощів, нічого. А потім, як почалось дуже страшне, літали снаряди і ракети над нашою хатою, ми вирішили виїжджати, тому що діти дуже по ночах плакали, боялися. 

Труднощі були, тому що наша машина не заводилася, бо була зламана. Тим паче, чоловік поїхав, а я не дуже досвідчена була, не мала водійського посвідчення. Ми шукали водія по сусідах. Багато сусідів повиїжджали, декілька чоловік з села залишилися з машинами. Казали, що нікуди не поїдуть, тому що бояться дороги. Було дуже важко. 

Виїхав з Гуляйполя наш знайомий, чоловік моєї мами, - він погодився, приїхав, але не в нашу Юрківку, а в село Кірове, тому що в нас вже міст був підірваний, ніяк було заїжджати в село Юрківку машинами. 

Ми зібрали, що змогли: діти рюкзаки побрали, я - одну сумку, і з чим могли, швиденько виїхали. Він через дві години до нас приїхав. Було страшно, тому що були обстріли, але, слава Богу, ми виїхали. 

Були прильоти недалеко від нас, але це було один раз, а так - спокійно. Чути все те, що прилітає на Запоріжжя, в центр міста, в Бородинський, в Дніпровський регіон, але не так, як у нас в селі було: прилітало, падало і біля хати зривалося.

Вірю в Збройні сили України, тому сподіваюся, що хоча б Новий рік ми будемо зустрічати вдома, але мабуть, це буде вже на весну. Майбутнє бачу вдома зі своєю сім'єю.