Я прокинулась від вибухів. Діти залишились вдома з бабусею, а я пішла на роботу. Після прильоту на аеропорт гучно стало по всьому місту. Я пішла додому. З родиною пішли до мого брата. Там вже не було світла та опалення. Ми повернулись додому, на той момент світло та опалення там ще були. З дітьми довелось піти в підвал. Я боялась, щоб вони не захворіли.

Потім люди в укритті почали хворіти на ковід. Довелось шукати ліки, щоб хоч якось всім допомогти. 

Мене шокували прильоту снарядів по місту. Я не знала, куди виїжджати та що робити далі. Чоловік евакуював мене до Павлограда. У моєї родини майже не було речей. Я не знала, чи будуть у мене гроші завтра. Не могла собі дозволити придбати хоч щось. Зараз вже звикла до нових умов. Чекаю тільки миру та перемоги. Хочу почати все спочатку в рідному місті.