Жителька села Красне Броварського району Київщини Світлана Хандога до війни викладала історію, а після закриття школи — стала діловодом. На початку повномасштабного вторгнення мешканці села прийняли чимало біженців з сусідніх, окупованих селищ. «Працювали без вихідних – виходили кожний день», – згадує співрозмовниця. 

Світлана запам'ятала розповіді тих людей. «Одна жінка місяць не бачилася с сином, який живе через дорогу. Сиділи у підвалах. Дізнавалися один про одного через родичів у Канаді – з ними зв’язатися було простіше, ніж із кимось по сусідству», – каже співрозмовниця.

А одна сім'я, яка мала доньку-десятикласницю, переказала, як один з російських окупантів зайшов до них п'яний, поставив на коліна всю сім'ю та мало не зґвалтував дівчину. "Добре, що сім'я велика, і штаб ворогів був поруч, — ділиться жителька Красного, — хтось із дорослих бігом притягнув їхнього командира". Після деокупації Київщини Світлана долучилася до волонтерських ініціатив.