Тетяна Кучинська однією з перших долучилася до волонтерської справи у Довбиші, що на Житомирщині. З того часу вона — серед тих, хто щодня приходить до волонтерського осередку. Добрі справи починає з молитви: «Просимо Бога, щоб наші захисники вернулись живими». Жінки плетуть сітки, в’яжуть носки, шиють ковдри — все, що треба хлопцям на фронті. 

Коли не вистачало грошей на матеріали — Ганна одягнула маскувальний костюм "мавку", взяла трилітрову банку й пішла "колядувати" по селищу — збирати гроші на сітки. «Ніхто мені тоді не відмовив, усі посміхалися та підтримували», — згадує вона.

«Як це я буду вдома лежать, якщо мій внук воює?» — каже невгамовна жінка. Онукові 26, на фронті вже четвертий рік. Ганна встає о 4-й ранку, щоб зробити  домашні справи, і вже о восьмій з іншими волонтерами – у клубі. Плетуть, в'яжуть, ріжуть.