Я пасла корову та побачила, як летять ракети. Вибухи лунали дуже близько, і було страшно залишатися на місці. Магазини закрилися, і ніде не було їжі. Аптеки працювали дуже рідко, і доводилося шукати ліки дуже довго. Вода стала великою проблемою, її було мало. На вулиці ходити було небезпечно, тому залишалася вдома.

Страх став частиною життя, але треба було жити далі. В окупації було дуже страшно. 

Було важко дивитися на порожні вулиці і тишу, яка панувала всюди. Кожен намагався вижити. Війна змінила наше життя, але ми намагалися не втрачати надію. Потім село звільнили ЗСУ – це було дуже радісно. Мій син зараз воює. Хочеться, щоб мир прийшов швидше. Я мрію про дні, коли знову можна буде вільно ходити по селу. Сподіваюся, що все буде добре і війна скоро закінчиться.