Почалася війна, і я була розгублена. Не знала, що робити і куди тікати. Місто швидко захопило російські війська — їх було дуже багато, вони зайшли на танках. Поводилися нахабно, заходили до будинків, обшукували людей і забирали речі. Війна – це страшно. Ніколи не думала, що Росія нападе на нас так відверто.

Це було як жах, який не хотів закінчуватися. У магазинах нічого не було, все скупили у перші дні. Мені було страшно виходити надвір. Потім відключили газ, воду та світло. Тепла не було, а весна була холодною та сирою. Залишитись у місті було небезпечно, і я не розуміла, як усе закінчиться.

У мене шестеро дітей. Я не знала, що мені робити. Місяць ми прожили в окупації. 

Мені вдалося виїхати із міста. Це було складно, бо не було евакуації. Спочатку поїхала в Херсон, а звідти виїхали на підконтрольну територію. Щодня я сумую за домом і сподіваюся, що Україна переможе і все повернеться на свої місця.