Перший день війни був важким і незрозумілим. Було багато запитань і майже не було відповідей. Люди не знали, що робити і як жити далі. Магазини швидко спорожніли, люди намагалися купити все необхідне. Ми з чоловіком намагалися залишатися вдома і не виходити без крайньої потреби. Коли починалися вибухи, спускались у підвал і сиділи там. Там було темно і холодно, але безпечніше, ніж нагорі. Щовечора ми перевіряли новини і намагалися підтримувати один одного. Сподівалися, що скоро все закінчиться. У місті стояли розбомблені будинки, не було води, світла і газу. Я з сім'єю виїхала в Одесу. Мій син після пережитого перестав розмовляти. Дуже чекаю миру і закінчення війни.