Столяр Марія, вчитель, Корсунська гімназія Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Людська жорстокість крає мені серце і не дає спокою душі. Як вижити в цьому, де брати сили? Чому так складно зрозуміти одне одного? Невже так важко, так… Неможливо. Ці питання залишаються відкритими. Такі прості з одного боку, і такі складні – з іншого. Тож спробуємо розібратися. Люди досить часто підозрюють одне одного у чомусь, не дякують за те, що мають, не вміють радіти досягненням навіть своїх родичів та друзів… То що тоді говорити про можливість порозуміння у глобальних масштабах?! Коли це оточує – то людина починає задихатися і не може знайти сили жити, ніби  починає тонути.

І саме у цей момент потрібно згадати стару істину: «Порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих».

Так зробила і я: не було поруч людини, яка б надала мені психологічну допомогу. Це зрозуміло – адже всі потерпали і потерпають під час війни не менше ніж я. Коли навколо стільки горя – то жалітися на свій психологічний стан якось соромно, батьки нас вчили бути сильними (особливо жінки чомусь повинні бути сильними).  І я зрозуміла, що тільки ти сам повинен повірити в себе, сказати «Ні» всьому лиху, несправедливості, що намагається затягнути тебе на дно. І починати потрібно з дрібниці: допоможи комусь, хто потерпає ще більше ніж ти. Нехай це буде невелика допомога, але від щирого серця. Відразу відчуєш, як і самому стало легше.

Продовжуй, дій! І потім, потроху відчуєш цю рятівну силу, яка прихована у тобі. Зрозумієш, що здатен на все, і все в твоїх руках.

Я це відчула на собі. Працюючи у сільській гімназії, такі маленькі добрі справи робимо разом з працівниками постійно: плетемо сітки, беремо участь у благодійних ярмарках на підтримку ЗСУ, передаємо смаколики до різних свят нашим хлопцям тощо. Це об’єднує наш колектив, ми ніби стаємо однією силою – силою добра.

Якщо кожна людина зосередиться на своїх вчинках, на саморозвитку, не буде себе ні з ким порівнювати і судити когось окрім себе – то мені, здається, світ стане трошечки краще. Давайте спробуємо!