На початку повномасштабного вторгнення Тетяну викликали до військового шпиталя Маріуполя, де вона працювала. Було дуже багато поранених – як військових, так і цивільних. Дуже скоро вона втратила зв’язок з рідними. Тільки двічі бачила сина, який приїжджав до шпиталя. Тетяна не знала долі рідних. Тільки пізніше вона зустрілась в Дніпрі з чоловіком і дізналась, що донька – за кордоном, а син – у полоні. Зараз подружжя отримало житло в гуртожитку ЯМаріуполь в Дніпрі.