Я почула вибухи та зрозуміла, що почалась війна. Дуже цього боялась. За два тижні я вивезла доньку до Львова. У потязі було багато людей. На одній полиці сиділо по п’ятеро людей. У Львові нас добре зустріли, нагодували, обігріли. Потім ми поїхали в Польщу. 

Я повернулась додому, бо треба було бути поряд із чоловіком. Коли прилетіло біля фільтрувальної станції, я дуже злякалась. Зараз я вже звикла до страшних обстрілів. Донька моя також повернулась. Ми з родиною живемо разом. Роботу знайти нереально, виживаємо завдяки гуманітарній допомозі. Я вірю в перемогу України - що ЗСУ виженуть росіян з нашої землі.