«Вижити в підвалі — це жах», — каже Галина Ролінська, яка провела три тижні під землею в центрі Маріуполя, коли будинки палали, а вогонь спускався по пластикових трубах просто в укриття. Сусідні квартири вигорали. Люди намагались гасити пожежі водою з батарей, щоб не вчадіти. Вибігти на вулицю було неможливо - там "полювали" снайпери. 

«На вулицю не вийти — одразу снайпери. Ті, хто мав сміливість, йшли по дрова, щоб хоч зварити кашу. Стареньким носили їжу».

Свідчення Галини — це не просто пам’ять про втрату, а голос із серця знищеного Маріуполя, записаний у таборі для біженців у Варшаві, де слово «дім» звучить як молитва.