Слісарчук Марія, 8 клас, Полянська гімназія Судилківської ОТГ

Вчитель, що надихнув на написання есе - Борилюк Дмитро Петрович

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Наш світ схожий на велетенський, живий, пульсуючий лабіринт. Реальність та дійсність формують безліч шляхів, малюють картини руху й розвитку, народжують життя. Людина - є центральною фігурою тут. Хочте вірте в цю мою опінію, а хочте – ні. Існують події, котрі мають визначальний вплив на все: будівлі, річки, гори, людей, нації. Вони будують, або руйнують, садять, або виривають, дають життя, або приносять смерть. Це неписаний закон буття і оминути чи втекти від нього ніхто та ніщо не в змозі.

Саме такою і є подія нашого націотворення, яка відбулася в сумнозвісну дату 24.02.2022 р. Вона перевернула все навколо, змінила звичний життєвий уклад та розпорядок.

Звісно, не мені, чотирнадцятилітній дівчині-підлітку, яка проживає в невеликому мальовничому селі України, детально описувати, аналізувати, робити поширені висновки цьому процесу. Проте, з Вашого дозволу, я можу навести декілька прикладів людяності, допомоги, підтримки та любові. Кілька фактів волонтерства, доброчинності, в яких брала безпосередню участь. Це свого роду калейдоскоп, хронологічна стрічка подій недавнього минулого. Отже, розпочнемо з такого.

«Неможливих речей немає. Є недостатня кількість спроб». Ці слова належать сучасному письменнику Л. Дерешу.

І справді: варто просто повірити в себе, не падати духом, не відступати назад, коли щось складається не так. Йти вперед, спробувати з іншого боку, ретельно обдумати, зважити та діяти. І в цьому є сила, і в цьому буде результат.

Благодійний ярмарок (вересень 2024 р.), який організували учні нашої гімназії, приніс понад 9 тис. грн. Ці кошти, через місцевих волонтерів (БФ "Неймовірні люди"), було відправлено для наших військових-односельчан.

Знаєте, трішки хвилювалася перед проведенням даної акції: ми з матусею пекли смаколики до школи і дуже хотілося, аби наші вироби «вдалися», щоби продати все, заробити якнайбільше на потреби патріотів-захисників. І мою душу переповнювало почуття гордості за нашу згуртованість та допомогу для воїнів з великої літери, Героїв України!

Одного прохолодного зимового вечора я лягла спати пізненько, оскільки ретельно готувала та складала речі на завтра. Це була акція «Коробки тепла для воїнів ЗСУ» (грудень 2024 р.). І майже водночас ми організували акцію «Миколайчики». На жаль, мій навчальний заклад невеликий: лише близько 70 учнів. Проте всі ці подаруночки були зроблені з любов’ю. З любов’ю від малих та юних українців та україночок, котрі палко кохають рідну землю і вірять у справедливість та Божу правду: настане день, прийде мир та спокій і сонце усміхнеться в усмішках людей неньки-України!

Трішки довго збирали ми продукти, речі, предмети, робили обереги, але наприкінці березня все вдалося. Як писав Конфуцій: «Неважливо, як повільно ти йдеш, головне – не зупиняйся». Істина через віки.

Коробки добра для воїнів ЗСУ (через той же БФ "Неймовірні люди") вирушили до наших безстрашних, відважних, найхоробріших захисників. Адже добро завжди веде до правди, до гармонії, до миру. Якою б непроглядною була б темрява, якою б ненависною люттю дихало зло – це все мине. Настане новий, світлий, добрий день і вітер справедливості розвіє геть морок й поборе геть усі напасті. Тому що не може бути інакше. Тому що сила – у правді, а правда за нами!

Варто згадати і про «Великодній донат» – добровільні грошові пожертвування для мобільного госпіталю нашим захисникам на Донеччині.

Не маю наміру хвалитися чи роздувати своє «его», але на цю справу віддала всі «кишенькові» гроші, котрі заощаджувала протягом останніх двох місяців. Можливо, моя маленька допомога врятує життя українського бійця. А життя – це найголовніше, що є на планеті та за її межами. Бути живим, радіти подиху природи, милуватися сходом Сонця – найвище благо, найцінніший скарб і найбільший «слей»!

Наостанок варто зазаначити головне. Можна багато-багато пафосних слів говорити, прославляючи, популяризуючи щось. Проте справжню суть видно не у словах, а на ділі.

Навіть якщо це доволі незначний вчинок, несміливий крок. Ти це робиш не задля «галочки» для себе, не задля грамоти, ордену, або іншої матеріальної вигоди. А чиниш так, тому що хочеш, маєш на це право. Бо ти є вільний. І як сказав С. Вакарчук: «Свобода – це вміння сказати «так» своїм мріям. Гідність – це вміння сказати «ні» своїм страхам».