Мені 61 рік. Я вдома живу, сиджу без роботи. Сидимо вдома, бо кляті росіяни приїхали і перебили нам все. Ми господарство тримали, а зараз нічого немає. Як стріляли – в хаті вікна вилетіли. До сусідів прилітало, нам шифер побило.

Дякуємо велике, що нам допомагають: і воду возять, і гуманітарна допомога є. Під час окупації хоч ти хворий, хоч ні - рашистам було однаково: ходили по погребах і витягували все, що можна. Думали тільки, як свої тельбухи набити. Приходили і у наших чоловіків труси з носками знімали. 

Коли ГЕС підірвали, то наші дома, що під річкою, затопило, і попадали дома. Дуже люди постраждали через тих мерзотників.

Шокувало, як пацанів вивозили, били, знущалися. У мене син служить, а тут «добрі» люди є: донесли, хто де служив. Тож росіяни ходили знущалося. Це ж свої мешканці і доносили, а ті під вікнами стріляли. 

Чим раніше війна закінчиться, тим краще. Чекаємо, щоб хоч наші діти повернулися додому.