Тетяна була ще школяркою, коли розпочалося вторгнення, тож першою її думкою було: «А як же контрольна?». Вона виїхала з Житомира до села і навіть звідти бачила удари ворожих ракет, коли горизонт буквально палав від вибухів. Тетяна повернулася до рідного міста і не хоче його більше залишати.