Коли росіяни зайшли у Херсон, не стало світла та інтернету. Продуктів і ліків у магазинах та аптеках не було. Всі рятувались провізією з оптових баз. Важко було людям з епілепсію та цукровим діабетом. До банкоматів були величезні черги. Я стояла за готівкою по три години. Розуміла, що росіяни прийшли нас вбивати.

Я не могла дивитись на російські прапори, які окупанти скрізь розвісили. 

Я виїхала з колоною машин, яка рухалась на виїзд у той день. Росіяни оглядали речі, залякували людей, стріляючи у повітря. Зараз я живу в Кривому Розі. Своє майбутнє бачу в  Україні. Хочу будувати плани, а не жити одним днем.