Моє життя було чудовим. У перший день війни почула вибухи у рідному селі. Я дуже злякалась. Деякий час залишалась вдома. Магазини й аптеки закрились. Були проблеми з водою та світлом.

Коли почалась окупація, неможливо було дістати якісні медикаменти. Препарати, що завозили росіяни, геть не допомагали. 

Я виїхала з сестрою, щоб врятувати дітей. Не хотіла, щоб вони примусово навчались в окупації. Росіяни довго перевіряли наші речі на блокпостах. Зараз я живу в Запоріжжі. Мама залишається в окупації. Дуже сумую за нею. Хочу повернутись додому та її обійняти.