Барабаш Софія, 9 клас, Олександрівський ліцей Попельнастівської сільської ради 

Вчитель, що надихнув на написання есе - Кодак Вікторія Юріївна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Ця тема про людей, які зараз через війну переживають нелегкий час, але незважаючи на всі труднощі, згуртувалися, щоб допомогти одне одному. На мою думку, одна з найбільших проблем сьогодення - фінансова нестабільність особливих родинах через вторгнення ворога.

Не лишилося жодного міста чи села в нашій країні, де б не торкнулася «безжальна рука» неадекватного терориста. Навіть мій центральний регіон страждає від постійних ворожих атак…

Моя мама раніше мала роботу, працювала, отримувала зарплату, але з початком війни втратила дохід, і тому нашій сім'ї бракує фінансів на найнеобхідніші засоби існування. Я хворію... Тому, особливо гостро є потреба в постійному лікуванні, критично не вистачає коштів на медикаменти. Зараз важко багатьом батькам через події в нашій країні, а моїй мамі особливо, бо вона сама виховує нас з сестричкою. Я вважаю, дуже важлива моральна підтримка і те, як ми можемо допомогти одне одному.

Організовані благодійні ініціативи, такі як ярмарки і аукціони для збору коштів на лікування, допомагають не тільки фінансово, але й дають надію, що у цей важкий час люди не залишаються самотніми.

Прикладом такої сили допомоги є група "Жовто-блакитне серце", яку на початку повномасштабного вторгнення створили матусі особливих діток, серед членів якої є Вікторія Юріївна Кодак і її команда незламних та небайдужих жінок, які змогли організувати для мене online благодійний аукціон, щоб допомогти впоратися з ситуацією, в якій опинилася я і моя сім'я.

Один з найяскравіших прикладів того, наскільки важлива допомога, - це моя власна історія. Коротенько розповім, як все відбулося на початку... Одного разу, на уроці української літератури, мені стало дуже погано і це помітила наш асистент Вікторія Юріївна Кодак.

Вона  одразу прийшла мені на допомогу і відтоді стала мені «другою мамою», яка постійно турбується і тримала на контролі мій моральний стан та самопочуття.   

Повертаючись трохи в минуле, пригадую, коли я захворіла і зрозуміла, що моя мама не має достатньо коштів, щоб купити мені всі необхідні ліки, я ледь не втратила надію на одужання... Але трапляються дива і я тепер точно це знаю. Вікторія Юріївна разом із засновницею спільноти жовто-блакитних зуміли швидко зорієнтуватися і організувати для мене допомогу, постійно морально підтримували нас з мамою, допомагали шукати в аптеках ліки зі знижками. Юріївна має особливу донечку, в якої хворі нирки, напевно це її спонукало проявити надзвичайну турботу і допомогти зі збором коштів для мене.

Її команда не забувала морально підтримувати мене і мою маму в цей складний період.

Завдяки щирій небайдужості, я змогла отримати фінансову допомогу для придбання необхідних ліків для подальшого лікування і моніторингу динаміки одужання. Це допомогло мені відчути, що моя родина не залишилася одна в своїй біді, бо є люди, готові допомогти навіть у найтяжчі часи. Я для себе зрозуміла, як би важко нам не було і які б зміни нас не чекали в майбутньому, ми українці - неймовірна нація, яка ніколи не лишає своїх в біді, адже справжня допомога вимірюється не тільки грошима, а й щирими емоціями.

На мою думку, це і є справжня СИЛА ДОПОМОГИ!

На написання особистої історії мене надихнула Кодак В.Ю., асистент вчителя в моєму класі, активістка, патріотка, волонтер з великої літери, і просто неймовірна людина, яка є прикладом справжньої СИЛИ для багатьох людей.