Більшу частину життя Каріна провела в окупованому Донецьку – серед викривленої реальності, брехні та пропаганди. Та на диво зуміла зберегти в собі українську ідентичність - завдяки вчительці, яка не зрадила мові та образу воїнів АТО, що колись закарбувався в дитячій пам’яті. Три роки Каріна планувала свою втечу, рахувала дні до повноліття, щоб наважитися на крок, схожий на сюжет шпигунського фільму. І ось – сльози радості на кордоні, перші слова українською без страху, перше відчуття свободи та омріяний, нарешті український паспорт. Сьогодні Каріна знову живе в Україні й мріє лише про одне: щоб український Донецьк, її рідне місто, теж відчув цю свободу і знову повернувся додому.