Халацька Вероніка, 10 клас, Гузіївський ліцей Болехівської міської ради

Вчитель, що надихнув на написання — Фуцяк Оксана Миронівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

1000 днів війни — це довгий шлях, який змінив увесь світ навколо. В одну мить життя всіх українців миттєво змінилося. Тисячі людей змушені були покинути рідне місто, рідну оселю, залишити все, в погонях за власним життям. Перший день війни я пам’ятаю так чітко, ніби це було вчора. Паніка охопила всіх навколо, ніхто не знав, чого чекати і як діяти. Я не випускала телефон з рук, постійно оновлювала стрічку новин, я заходила у всі телеграм канали з надією побачити хоч одну хорошу новину, яка принесла б хоч невеликий спокій. Але щоразу новини тільки посилювали тривогу. 

Мій шлях не був таким складним, як у тих, хто опинився в гарячих точках, але навіть у безпечному місці страх не покидав мене. Кожен звук літака, що пролітав над головою, викликав паніку і страх. Проте з часом я вже звикла жити в умовах війни. Звук тривоги, який колись викликав паніку, поступово перестав бути таким лякаючим. Цей звук став чимось буденним. У нашому ліцеї організували різні благодійні акції, благодійні ярмарки. На початку війни організували плетіння маскувальних сіток і облаштували місця для переселенців. Під час плетіння сіток, ми проводили час не тільки з користю, а й знаходились в дружній та комфортній атмосфері. Учні та вчителі активно долучилися, і кожен допомагав чим міг: приносили матеріали, збирали необхідні речі.

Спільними зусиллями ми активно допомагали, роблячи свій внесок у допомогу людям, які потребують нашої підтримки.

Саме завдяки цій війни я почала цінувати кожен момент. Я зрозуміла, що важливо не те, скільки ми живемо, а те, як саме проживаємо своє життя. Кожна зустріч з рідними, стала найціннішим моментом. Ця війна змінила не лише зовнішній світ, але і моє внутрішнє «я». Я

навчилася знаходити радість у дрібницях і підтримувати інших, навіть коли сама потребую підтримки.

Ці 1000 днів — це довге випробування, яке нам всім прийшлося пережити, і кожен прожив його по-своєму. Війна стала можливістю переосмислити свої цінності. Попри всі труднощі, я вірю, що нас чекає світле майбутнє у вільній Україні з новими можливостями на відродженій землі.