Я приїхала з Маріуполя на Київщину до дітей в гості дня за чотири до початку війни. В перший день війни я була у Вишневому. Тут було гучно, були відключення світла, в магазинах небагато було продуктів, але ми голодні не були, це точно.

Найбільше мене вразило, що всі готувались до війни, а Маріуполь чекав на росіян. Дуже багато людей там чекали, не можна було говорити доброго про Україну, бо багато хто був на боці Росії.

Чоловік мій залишився в Маріуполі. Він був у захваті від російської армії. Офіційно ми не розведені, але вже не спілкуємося.

Я ходила сітки плела, свічки окопні робила. В Маріуполь уже не поїду. По-перше, мені багато років. Я тут поряд із дітьми, та й не скоро це буде, коли Маріуполь стане таким, як він колись був.