Сестра з Харкова зателефонувала і сказала, що вночі почали Харків бити, так і я про початок війни дізналася.

З усієї рідні хто як може, так і виживає. Тітка, якій 90 років, у селі залишилася, виживає одна. Ми у Запоріжжя приїхали, а тут - по 18 прильотів за ніч. Тепер потрібно їхати назад, а за що – невідомо. Нехватка грошей – це найбільша трудність, бо вони потрібні з усіх боків. Виїхати – потрібні, приїхати – потрібні, за квартиру теж потрібні.

Все впливає на фінансову сторону. В дім наш попав «Іскандер» - все розбомблено. Трошки міська влада зробила. Ми приїжджали додому за речами, але там - страхіття.

Настільки все повідшибало, що вже нічого не шокує. Шокувало все. Дорослі мужики, які воюють, які бачили все, а потім приїжджають в рідний край і плачуть.

Чекаємо, коли війна закінчиться, та поїдемо додому.