Росіяни окупували село в березні. Я працювала у сільраді. Звісно, що на роботу я не ходила. З перших днів війни було дуже страшно. Не думала, що доведеться користуватись укриттям. У підвал я бігала, коли прилітали авіабомби. Потім почали прилітати «Гради». Були побиті хати, цілі вулиці. У Мангуші не працювали магазини, аптеки стояли закритими.

Я не могла купити  хліба. Годувалась тим, що було у рідних та знайомих. 

У квітні я виїхала з селища. Перетнула двадцять блокпостів. Їхати через Мелітополь було небезпечно. Росіяни мене обшукували, ставили незрозумілі питання. У Василівці почались обстріли, а окупанти нікого не випускали. Ввечері все ж таки випустили. Так я доїхала до Запоріжжя. Коли побачила український прапор та військових ЗСУ, плакала. Зараз я чекаю тільки миру. Дуже хочу закінчення війни.