Я із Запорізької області. У наше село також попадають ракети. Я переїхала в Запоріжжя, влаштувалася на роботу і працюю трішечки - армії треба допомагати.

Боюсь за свою країну. Я проти об’єднання з Росією. Було дуже страшно. Зараз підтримую Україну, підтримую її бійців. Працюю в дитячому закладі - ми готуємо їсти, в’яжемо - хто чим може, тим допомагає. Ліки у Запоріжжі доступні, вода і їжа є. Тільки погано, що у наш район дуже погано гуманітарку постачають

Коли в магазині бачу військових, підходжу і кажу: «Дякую, може щось вам потрібно?» Вони дуже добре ставляться, кажуть, що їм платять, їм нічого не треба. Я від цього навіть плачу. 

Мій син - військовий. Хотіли виїхати, але менший внук з невісткою сказали, що залишаться з нашими людьми. І я нікуди навіть не збиралася 

Якось із Нового року сказали що буде дуже великий наступ, і ми хотіли виїхати, бо внукові меншому моєму було 14 років - вирішили дитину спасати. Їхали нормально на своїй машині. саме головне для нас - щоб не було паніки. 

Я вірю в своїх хлопців в ЗСУ. Думаю, буде дуже тяжко після війни, буде тут багато конфліктів. Ще всередині своя війна буде. Хлопці не зупиняться військові, які воюють за Україну. Але я сподіваюсь тільки на краще.