Мені 68 років, я на пенсії. Для мене 2014 рік був дуже тяжкий, всі ці події, дуже було важко. Тоді в мене захворів чоловік, він помер в 2014 році.

Початок великої війни я зустріла вдома. Потім поїхала до доньки в село, ми там попали під сильний обстріл. Нас звідти евакуювали в Черкаську область, потім ми повернулися. Донька повернулася в село, там зараз спокійно, а я до себе поїхала. Тепер – вдома.

Я отримую пенсію, субсидію, гуманітарну допомогу видають. Коли ми були у доньки в Маяках, там було важче. 

Коли почали село обстрілювати, летіли і снаряди, і дрони. Страшно було. У доньки корову вбило снарядом, страшно було дуже.

Шок від того, що Росія напала на Україну. Вважали їх рідними, братами… Я не можу до цих пір відійти… Скільки там у всіх родичів...

Хочеться, щоб війна завершилась швидше. А як вийде - не знаю… Дай Бог нашим захисникам здоров’я, щоб вони нас швидше звільнили.