Єлизавета родом зі Старокостянтинова — міста, яке з перших днів війни опинилося під прицілом. Через постійну загрозу родина виїхала до Чехії, де Єлизавета продовжила навчання. Але серце лишалося вдома.

І Єлизавета повернулася. Бо зрозуміла: її місце — тут. У країні, яка болить, але за яку варто боротися. Вона вступила до Інституту міжнародних відносин — щоб стати частиною відбудови, частиною майбутнього.

Одного дня шахед впав просто біля корпусу. А вже за кілька годин студенти разом прибирали осколки — бо це теж про освіту, про відповідальність, про свою країну. Єлизавета дивиться вперед із вірою, що її знання стануть цеглинами нової України. Бо саме для цього вона повернулась.