Гаватюк Катерина, 9 клас, Комунальний опорний заклад Південівської міської ради Одеського району Одеської області "Ліцей №2"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Меховська Світлана Іванівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Двадцять четверте лютого. Початок повномасштабного вторгнення. Цей ранок для мене почався не зі зборів до школи, а з перегляду новин. Ми були однією з родин, які покинули рідну домівку і переїхали тимчасово до Чернівецької області. Якийсь час сприйняття серйозно всього жахіття в мене не було.

Мені здавалося, що війна буде тривати недовго. Це просто неможливо у сучасному світі. Але виявилось все набагато довше і гірше.

Приїхавши до Чернівецької області, деякий час ми проживали у хатинці моєї прабабусі, де не було ніяких умов. Згодом відгукнулась родина, яка надала нам місце проживання із зручностями. З цього моменту моя родина почала отримувати допомогу від всіх небайдужих до нас людей. Ми отримували грошову допомогу, харчі та побутову хімію. Також нам допомагали з одягом. І навіть, якщо він нам чимось не подобався, все одно було приємно за цю допомогу.

Знайшовши нових друзів, я отримала підтримку, співчуття та багато іншого, що досі приємно згадувати.

Я почала розуміти, що не всі люди можуть бути поганими, як загарбники сусідньої країни. Українці - це дружній, сильний, незламний і небайдужий народ.

Наразі я мешкаю в іншому місті. У маленькому містечку на Півдні нашої країни, і хоч поряд зі мною вже нове оточення, я й досі пригадую все, що відбувалося зі мною і моєю родиною, і на душі стає приємно і тепло від щирості людей. Люди були готові віддати майже все, що вони мали, аби ми відчували себе у спокої та комфорті. За ці три роки мій моральний та емоційний стан змінюється досить часто, відчуття підтримки, допомоги не тільки від знайомих і рідних, але й від зовсім незнайомих людей, тримають мене на «крилах спокою».

Щиро вдячна буду все життя всім, хто нам допоміг!