У перший день війни я була вдома. Почались масовані обстріли. Поблизу мого села був аеродром, який росіяни бомбили з самого ранку. Ракети і снаряди відразу почали літати над селом. Все закрилось, почалась паніка. Багато хто виїжджав. Люди рятувались та бігли від війни. 

На другий день війни я виїхала з дітьми, їм потрібно було лікування. Ми виїхали до Кіровоградської області. Тут важко було знайти житло. Зараз я хочу лише миру. Мої діти повинні рости у спокої. Бажаю їм лише найкращого майбутнього у вільній країні.