Наталія зустріла повномасштабне вторгнення у заміському будинку неподалік Василькова - зовсім близько до військового аеродрому. Перші обстріли вона побачила у своєму вікні - полум’я і вибухи. Перші дні - як у тумані. Коли світ побачив звірства росіян в Бучі й Ірпені - відчуття небезпеки загострилось до межі. Наталія досі не забуває ті перші дні - шок, стрес, відчуття абсурду. Але водночас - це був момент пробудження. Війна навчила жити по-справжньому. Цінувати хвилини. І жити - на повну.