Головко Олена, вчитель, Добренський ліцей Наталинської сільської ради Берестинського району Харківської області

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Війна – це не лише руйнування міст і доль, а й випробування людського духу, його здатності до співчуття та взаємодопомоги. Російсько-українська війна стала страшним випробуванням для українського народу, але водночас вона виявила неймовірну силу допомоги, яка об'єднала людей у боротьбі за свободу та життя. З перших днів вторгнення українці проявили незламність духу, демонструючи готовність допомогти один одному в найскладніших умовах. Волонтери, ризикуючи життям, доставляли гуманітарну допомогу в зони бойових дій, евакуювали поранених та допомагали біженцям.

Звичайні люди відкривали свої домівки для тих, хто втратив житло, ділилися останнім, підтримували морально та матеріально.

Сила допомоги – це не лише матеріальна підтримка, а й моральна. Слова підтримки, віра в перемогу та спільні молитви стали важливим джерелом сили для українців. У часи випробувань люди знаходили розраду в єдності та взаємопідтримці, усвідомлюючи, що вони не самотні у своїй боротьбі. Війна показала, що сила допомоги – це не лише обов'язок, а й вияв людяності. У найскладніші моменти люди знаходили в собі сили, щоб підтримати інших, поділитися теплом та надією.

Ця сила допомогла українському народу вистояти перед лицем жорстокої агресії та зберегти віру в перемогу.

Війна триває, і українці продовжують демонструвати свою незламність духу та готовність допомогти один одному. Сила допомоги стала символом українського народу, його здатності до самоорганізації та взаємопідтримки. Ця сила допоможе Україні перемогти та відновити свою країну. Більшість країни зараз – ніби як один організм, ми всі поєднані однією метою та йдемо до однієї мети – до перемоги. 

Люди різних політичних, релігійних, соціальних верств працюють разом – хто як може, і всі вони працюють проти одного зла.

Наразі суспільство переживає багато спільних досвідів. Наприклад, обстріли, втрата близьких, житла, складність знайти продукти, спроби підлаштуватися під відключення електроенергії, занепокоєння майбутнім країни, переживання через загибель військових і відчуття радості від звільнення територій. Ці ситуації створюють спільний контекст життя для людей незалежно від місця проживання, формують спільну історичну пам’ять, що сприяє появі відчуття єдності.

Спільний ворог, спільна мета і спільні труднощі (продукти, опалення), спільний досвід переживання обстрілів, відсутності електрики – згуртовують, підштовхують ставитися з розумінням до оточуючих.

Війна спричинила чимало втрат для суспільства, руйнувань інфраструктури, частина населення втратила джерела доходу, житло, мусила змінити своє місце проживання, відбудовувати пошкоджені домівки. На думку учасників нашого опитування, суспільство спільно намагається подолати такі наслідки. Люди об’єдналися для допомоги іншим через надання безкоштовного житла, підтримку у відбудові зруйнованої нерухомості, приготування їжі, пожертвування одягу та продуктів.

Усі притомні жителі України роблять все (кожен, що може), аби наблизити Перемогу. В цьому єдність.

Донатять військовим грошима, волонтерять, опікуються важкопораненими воїнами, допомагають переселенцям, один одному, просто працюють, аби не впала економіка. Навіть діти продають якийсь свій хенд-мейд або співають на вулицях, збираючи гроші на Перемогу. Український народ - унікальний, і його не здолати! Люди підтримують одне одного й емоційно, показуючи емпатію та небайдужість до переживань інших. Про взаємну допомогу говорять зокрема, ті, хто має досвід переселення за кордон чи в межах країни. Їхнє переміщення полегшила допомога, яку надає місцева спільнота – як небайдужі мешканці, так і місцеві органи влади.

Українці з досвідом переселення наголошують на необхідності самим долучатися до допомоги тим, хто цього потребує, строювати середовище взаємної підтримки.

Мені здається, люди стали краще розуміти свою належність до українства. Уже не почуєш “какая разніца, лишь би чєловєк бил хороший”. Десь зараз справді народжується українська нація, чого не сталося за 30 років незалежності. Після початку повномасштабної війни в Україні, 24 лютого 2022 року, в Україні з новою силою поновився волонтерський рух. Серед українських волонтерів та фондів, які найбільше допомагають країні під час війни, можна назвати фонд «Повернися живим», Благодійний фонд Сергія Притули, фонд Razom for Ukraine Ігора Лаченкова та багато інших, відомих і невідомих широкому загалу. Хочу назвати наших місцевих волонтерів Валентину Гирю, Віктора Гирю, Антоніну Базарну, Анжеліку Манучарян, ГО «Волонтерська ліга» та ще чимало інших жителів Наталинської та Берестинської громад, які тихо, непомітно роблять свою героїчну справу, допомагають людям, які потрапили в біду, воїнам і їх сім’ям.

На базі громад створені осередки, де небайдужі мешканці шиють, плетуть, в'яжуть, збивають, складають, збирають.

Зокрема, кошти йдуть на їжу, медикаменти та іншу допомогу цивільним, які живуть в "гарячих точках", допомогу для захисників - забезпечення військових, а також рятувальників, поліцейських та медиків засобами тактичної медицини і зв'язку: аптечок IFAK, а ще рації, генератори, цивільні дрони та ін. Також збираються кошти на придбання технічних засобів: автівок, коптерів, тепловізорів, планшетів, зарядних станцій. Допомагаємо з екіпіруванням і харчами.

Моя сестра, Полякова Катерина, перебуваючи з донькою в Бельгії, допомагає українським тваринам, як зооволонтер, рятує життя пухнастикам, збирає та надсилає корм в Україну.

Вона з донькою Соломією є активними учасницями проукраїнських акцій в Європі, які привертають увагу до війни в Україні. Європейці, як і весь світ мають пам’ятати, що війна триває, гинуть люди, потрібно тиснути на агресора, щоб зупинити його.  

31 березня, Харківський військовий шпиталь…В ту ніч поранені бійці прокинулись від потужного вибуху, внаслідок якого, хто отримав додаткові осколкові поранення, хто після контузій відчув знов жахливий головний біль, а ще тяжко поранені в реанімаціх, в операційних. Багато постраждалих цивільних, хто живуть в багатоповерхівках поруч зі шпиталем… Наші люди всюди, готові допомогти і підтримати. Люди приносили консервацію, вареники, пиріжки, студенти Берестинського Педагогічного фахового коледжу передали обереги.  

Завдяки мешканцям нашого небайдужого району, всім небайдужим, вдалося зібрати майже 16000 грн, на які було придбано підгузки, пелюшки, засоби гігієни, спідню білизну, футболки, шкарпетки, медикаменти та медичні засоби, цигарки, кефіри, соки, пюре, фрукти.

З початку повномасштабного вторгнення Харків став одним з найбільших мішеней для ворожих ударів. Ракетні та авіаційні обстріли, артилерійські атаки завдали неймовірної шкоди. Однак, незважаючи на біль, втрати і руйнування, Харків і Кривий Ріг не здолані. Містяни продовжують відновлювати свої домівки, свою землю, своє життя. Та незважаючи на всі труднощі, ми ніколи не забудемо тих, хто віддав своє життя за нашу свободу, за мирне небо над нашими головами.

На жаль, щодня українці стикаються з горем та болем, але попри все показуємо безмежну силу духу, мужність та надію, які є основою нашої боротьби. Сьогодні ми згадуємо кожного загиблого, кожну жертву цієї безжальної агресії. Ми вшановуємо їхню пам’ять і молимося за їхні душі.