Ключева Анастасія, ІІ курс, група № 14 по професії «кухар», Межівське професійно-технічне училище

Вчитель, що надихнув на написання — Бугасова Людмила Володимирівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Війна — це не лише битви на фронті, це також боротьба в серцях і душах людей. За 1000 днів війни я пройшла через безліч випробувань, які змінили моє сприйняття світу та саму себе.

Коли почалась війна, я була звичайною школяркою, що проживала в Донецькій області Добропільського району у селищі Світле. Мріяла про майбутнє, будувала плани… Проте з перших днів я зрозуміла, що моє життя вже ніколи не буде таким, яким було раніше. Перші новини про військові дії шокували мене.

Я відчувала безпорадність, страх, але згодом ці емоції перетворились на бажання діяти і жити далі, поки є час.

На початку війни перші два місяці я допомагала своїй мамі. Вона працювала в школі та готувала хлопцям. Ми військовим допомагали не тільки їжею, але й навіть прали їм одяг, а деякі з них у нас купалися.

Потім ми переїхали у Дніпропетровську область Синельниківського району у село Миронове до родичів.

Нас в одному будинку проживало 14 людей, тобто 3 сім'ї.

Я знайшла багато друзів, з якими дуже добре проводила час, допоки батьки не вирішили повернутися додому в Донецьку область у село Світле. Ми повернулись.

І жили спокійно. Я іноді їздила до друзів знову в те село. Потім був перший приліт в моє село. Нам довелося купити в селі Миронове будинок.

У 2023 році я закінчила 9 клас. Хотіла вступити в Дніпрі на кондитера, але мене не прийняли і вийшло так, що вступила в КЗО «Межівське ПТУ» ДОР» на кухаря. Через деякий час зустріла коханого і почала з ним жити. Мене почало цікавити все, що пов’язано із землею.

З батьком Миколи їздили на тракторі, орали, дискували, сіяли, потім збирали врожай, тобто працювали на землі. У цьому році ми зібрали врожай соняха та кавунів.

Іноді я допомагала волонтерам з мого села Світлого – в’язали маскувальні сітки для хлопців.

Сьогодні оглядаючись назад, на ці 1000 днів війни, я розумію, що цей шлях був нелегкий, але він мене зробив такою, якою я є сьогодні. Безмежно вдячна за кожен урок, який дав мені цей досвід. І хоча війна ще й досі триває, я вірю в те, що ми разом здолаємо всі труднощі і відбудуємо наше майбутнє.

Мій шлях – це шлях надії, сили і любові до своєї країни. Я впевнена, що разом ми зможемо подолати всі випробування і створити краще життя для наступних поколінь.