Місто дуже змінилося. Пошкоджені будинки, вибиті вікна. Порожні зупинки. Вулиці, які раніше були галасливі, стали мертвими. Люди пересуваються швидко, мовчки. Часто — із сумками або пляшками води. У деяких районах немає електрики. У когось немає газу. Страх постійний. Із часом трохи звикаєш, але коли чути сильний вибух — все знову всередині стискається. Серце б’ється швидше, руки тремтять. Особливо страшно вночі. Я сплю в одязі - на випадок, якщо доведеться тікати. 

На війни я втратила обох синів. Але я тримаюся.

Я дивлюсь на те, що залишилося. У моєму будинку пошкоджений паркан. Я нікуди виїжджати не збираюсь. Мені все одно, що буде далі. Без синів не бачу свого життя.