Мені 65 років. Жив в Осокорівці, потім почалася війна - прийшлося виїхати. У мене 45 років трудового стажу, я там побудувався, а тепер все розбили. У мене двоє дітей. Син машиністом працює, донька працює на мебельній фабриці в Чернівцях. Онуки є, одна навчається в Чернівцях, маленька онучка є. 

Страшно було, коли ми сиділи в підвалі, і все громихало, все сипалося. Страшно було, і ми на другий день виїхали в Кривий Ріг на своєму автомобілі. 

Зібрали деякі речі - і тікати. Все там залишилося. Рідні теж роз’їхалися, хто куди.

Гуманітарну допомогу давали постійно, у нас все було.

Про майбутнє не можу нічого сказати. Хотілося, щоб швидше війна закінчилась.