Я ніколи не думала, що почнеться війна. У селища відразу закрились магазини та аптеки. Не було хліба. Добре, що у нас був хлібозавод, який роздавав продукції. У мене не було грошей, тому що не працювали банкомати. Потім почалась окупації.

Мого чоловіка змушували працювати на окупантів, після чого ми виїхали. 

На автобусі за гроші ми виїхали до Хмельницької області. Там у чоловіка була маленька зарплата. Тож ми переїхали до Києва. Я дуже хочу, аби закінчилась війна. У моїй родині майже у всіх тривожність, у нас з чоловіком була депресія, почались проблеми зі здоров’ям. Сподіваюсь, що скоро все закінчиться і стане легше.