"Коли почалися масові обстріли з танків, ніхто нічого вже не ремонтував"

Антонівка – селище на березі Дніпра, де був розташований міст між правим та лівим берегами Херсонщини. У перші дні повномасштабного вторгнення тут точилися запеклі бої. Після деокупації правобережжя Херсонщини російські війська почали безперервно обстрілювати Антонівку з усіх видів зброї, а російські безпілотники з вибухівкою – полювати на мирних жителів, знищуючи їхні автомобілі та будинки. Матеріал медіаплатформи «Вгору».

В Антонівці вже понад два роки немає електропостачання. Під час відступу в листопаді 2022 року російські війська знищили всі трансформатори. Пізніше через обстріли пошкодилися електромережі та попадали розподільні стовпи. Про це журналістам “Вгору” розповіла місцева жителька Віта.

Заради дітей жінка переїхала до Херсона, але щодня навідувалася до селища – обробляла город, годувала собак, розгрібала завали та допомагала місцевій волонтерці Тетяні Ахтеменко.  

Маршрутки, за словами Віти, ходили до Антонівки майже до середини жовтня 2024 року. Сьогодні ж громадський транспорт, комунальні служби та швидка допомога не можуть дістатися до селища через посилені дронові атаки. 

У багатьох мешканців  до жовтня 2024 року ще був газ. Менше пощастило тим, хто, як Віта, живе біля мосту. Майже відразу після звільнення під час мінометного обстрілу пошкодило газопровід біля її будинку.

"Відтоді газу в мене немає. Чоловік ще бігав, закручував, замотував труби там, де шипіло. А потім, коли почалися масові обстріли з танків, ніхто нічого вже не ремонтував", – розповідає жінка.

Годування тварин, залишених господарями
Фото Тетяни Ахтеменко

У тому ж 2022 році, у листопаді чи грудні, окупанти атакували з міномета газельку газовиків. За словами Віти, уламок вцілив у балон, машина спалахнула. Ремонтники встигли вистрибнути й врятувалися, а машина згоріла. Відтоді комунальні служби до Антонівки їздили неохоче, але влітку 2023 року ще збирали сміття.

Після припинення електропостачання воду в селищі качали за допомогою генераторів, і у 2023 році вона була хоч і погодинно, але майже щодня. У 2024-му ситуація погіршилася через обстріли. Віта каже, якийсь час воду подавали тричі на тиждень, через день, а згодом, коли водоканал відмовився доставляти пальне для генераторів через небезпеку, воду стали подавати лише двічі на місяць. Відтоді місцеві жителі, хто має машини, потроху доставляють солярку для генераторів самотужки.

Віта зізнається: якби її чоловік працював у комунальній службі, вона б нізащо не пустила його возити до Антонівки солярку.

"У кожного є сім'я, є дружини, є матері, які переживають. Розумні люди все розуміли і якось намагалися розв'язувати свої проблеми самі", – каже жінка.

За відсутності світла свічки – необхідна частина гуманітарної допомоги