Коли почалася війна, Вероніка була ще дитиною. Тоді важко було зрозуміти, що вибухи за вікном - це нова страшна реальність. Усвідомлення прийшло, коли ворог підійшов впритул до її містечка, і сім’я була змушена тікати. Декілька місяців вони провели на Тернопільщині, про яку дівчина згадує з особливою вдячністю - там вона вперше за довгий час відчула спокій. Та дім є дім, і повернувшись у рідне місто, Вероніка вже навчилася жити у війні, не дозволяючи страху й відчаю брати гору. Тепер вона студентка, яка мріє про медіа й журналістику, бо вірить: її поколінню належить відновлювати країну і писати нову історію України.