У перший день війни я бачив, як росіяни наступали з Криму. Не міг повірити в це. Після окупації села не завозили продукти та ліки, важко було виживати. Я з родиною залишався, бо сподівався, що нас визволять. Дуже не хотів виїжджати, бо все життя було на Херсонщині. Після посилення обстрілів я з родиною виїхав.

Дорога була довгою, навколо лунали вибухи, «Градами» накривали евакуаційну колону. З собою я вивіз свою собаку, шкода було її залишати. 

Зараз я залишився без роботи. Поступово намагаюсь забути те, що пережив. Майбутнього поки я не бачу, бо не знаю, що буде далі.