Максимчук Ілона, 11 клас, Клубівський ліцей імені Героя України Олега Довгого

Вчитель, що надихнув на написання есе — Бондарук Наталія Миколаївна

“1000 днів війни. Мій шлях”

Жити під час війни – це щоденна боротьба за виживання. Кожний день приносить нові виклики, невизначеність і загрози. Люди вимушені залишити свої домівки, змінювати звичне життя в умовах обстрілів. Війна знищує не лише міста і села, але й родини, мрії, плани мільйонів людей.

1000 днів війни – це період, який відбився на кожній людині, а також і на мені. Я разом з однокласниками беру активну участь у благодійних ярмарках, які часто проводяться в нашому ліцеї. Можу порадіти, що ми – учні й учителі – купили дрона і відправили його в зону бойових дій, де захищають Україну наші земляки.

Ми часто приносимо продукти і теплі речі для захисників. Допомагаємо воїнам і наближаємо перемогу.

Тисячі жертв серед населення, зруйновані будинки, заводи, перебої з водою, електрикою, продуктами – усе це стало новою реальністю для українців. Війна змінила наше життя назавжди. Разом із втратами вона дала зрозуміти, що кожний день важливий, що сім'я й близькі – найцінніше, а свобода – це те, за що варто боротися до кінця.

Україна показала світу приклад небаченої стійкості. За 1000 днів війни Збройні сили України стали символом мужності та професіоналізму.

Військові, волонтери та прості громадяни об’єдналися й захищають свою землю. За цей період виникли тисячі героїчних історій.

Серед них історія мого земляка – Коротюка Віталія Богдановича, який загинув у 28 років. Він був стрільцем-снайпером 14 окремої механізованої бригади імені Романа Великого. Виконував бойові завдання на різних напрямках. У Віталія був позивний «Фаза», бо за професією був електромонтером. Загинув 6 вересня 2022 року.

На могилу Віталія, в день його народження, приїхав командир Василь, позивний «Джаконда», щоб віддати шану Герою. Зі сльозами на очах щиро дякував батькам і дружині за відважного воїна, який врятував йому життя. Василь розповів, що в одному з останніх боїв його було важко поранено. Віталій почув по рації і не вагаючись, під обстрілами, кинувся на поле бою, затиснувши артерію на шиї командира, зупинив кровотечу. Він залишився живим і завдячує своєму побратиму Віталію, який, як справжній український воїн, врятував його.

Віталія Богдановича Коротюка нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Герої не вмирають, вони живуть у нашій пам’яті.

1000 днів війни – це дні боротьби, втрат і надій. Вони показали головне: народ України ніколи не здається і продовжить йти до свободи та незалежності.
Слава Україні! Героям слава!