Цілуйко Антон, 10-в клас, Кременчуцький ліцей № 5 імені Т. Г. Шевченка

Вчитель, що надихнув на написання — Заплішко Ольга Дмитрівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

На мою думку, війна – це випробування «прожектор», який висвітлює всі людські якості та проблеми. На прикладі своєї сім’ї я розповім, як війна вплинула на мене та родину. По-перше, мені трохи пощастило, бо я не живу поблизу кордонів, не знаходжуся в епіцентрі бойових дій або поруч із лінією фронту. Я живу в центральній частині України, у Полтавській області. Розказати якісь «страшилки» про війну не зможу. По-друге, війна торкнулася мене та моєї родини. У перші дні війни до нас приїхав мій троюрідний брат Нікіта, який вчився в Києві, та не зміг добратися до своєї сім’ї в Шосткинському районі. І всі ми четверо братів під завивання сирен тулились у маленькому коридорі нашої квартири. А ще забрали до себе мою бабусю, якій тільки зробили операцію.

Бабуся не ховалася, бо їй важко було вставати. Через війну лікарні не приймали таких хворих, їй ставало гірше, мама насилу знайшла медсестру, яка погодилась ставити крапельниці в нас дома,

ще ввели комендантську годину. Таке лікування не допомогло…І за два тижні бабуся померла в нас на очах. Це й була перша втрата, яку принесла війна.

Багато знайомих моїх батьків поїхали за кордон.

У ворожій країні залишалася моя троюрідна сестра, з якою втрачено зв'язок, можливо, назавжди, а це частинка родини… 

Мій старший брат і його дружина не змогли довчитися в Харкові. Один із корпусів їх навчального закладу зруйнований.

Прикро, що я став власником страху, що одна з тих проклятих ракет таки прилетить у наш будинок. Майбутнє – в тумані, дорослішати – не хочеться, бо ти не знаєш, що буде далі… Скільки буде тривати війна? Які ще втрати принесе? Я проти страшної війни!