Зранку 24 лютого бахнуло так, що ми прокинулися. Ми нікуди не виїжджали, весь час тут були. Ми в тому році таке пережили, що світла, води, газу не було, не було нічого. Дуже було важко. На початку війни не було хліба, магазини, аптеки не працювали, було дуже важко.

Було таке, що біля брата влучило, сусіду руку відірвало. Страшне.

Той рік був важкий. Я сиділа і плакала. Ще й вибухи… Моя квартира однокімнатна не постраждала, а брату розбило хату. Було дуже страшно, були і крики, і одне з одним прощалися. Я не можу про це говорити, бо вже плачу.

Скоріше б війна закінчилася. Хочеться пожити в мирі, щоб тихо було.