Ми не думали, що це можливо, але ворог зайшов у наш край. Росіяни окупували й обстрілювали місто. Танки, блокпости, погрози - все це стало частиною життя. Було страшно вийти з дому. Снаряди прилітали скрізь. Люди намагалися зайвий раз не з'являтися. Незабаром відключили газ, потім світло. Було холодно, готувати не було на чому.

Щодня гриміло. Обстрілювали без перерви. Ми з дітьми сиділи чекали. Сподівалися, що пронесе. Я все ж таки виїхала з міста. Мій син захищав країну, був поранений. Зараз він лікується. Я дуже за нього хвилююсь. Нині я в іншому місті. Але подумки щодня - там, удома. Чекаю, коли зможу повернутись. Мої троє дітей дуже хочуть додому. Дуже складно, але ми тримаємось.